Українська геральдика

Знову коні палають в степу,
гриви зфашкують раптом,
і грімкоче глухе туп-тупу
Трахтемирівським трактом.

З грив на гриви стрибає вогонь -
сто пожеж чвалом скаче.
Пішаницею їм удогонь
понад степом хтось плаче:

"Боже! - чути волання крізь дим, -
я не прошу потопу,
лиш дозволь моїм коням гнідим
досягти Конотопу..."

І.Малкович

Іван Остапович Лучич-Виговський народився у селі Вигові Овруцького повіту Київського воєводства.
Іван розпочав писарську кар'єру в Луцьку у 1626-1640рр. З 1648р. Виговський - генеральний писар Б.Хмельницького. Після смерті Хмельницького Виговський обраний наказним гетьманом. Одночасно московський цар почав рішучий наступ на права й привілеї автономної України, маючи на меті не тільки обмежити, але й зовсім ліквідувати цю автономію. Перед українцями були поставлені вимоги підкорення української церкви московському патріархату, на Україну прийшли московські воєводи та гарнізони. Тому 16 вересня 1658р. у Гадячі Виговський підписав трактат, за яким Україна мала укласти союз із Польським королівством та великим князівством Литовським як велике князівство Руське. Входячи у вищезазначену унію, Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, отримувала право мати свою скарбницю, військо, монету, суди, державні установи, тощо. На території Речі Посполитої мала бути скасована церковна унія, відновлювалися церковні суди, було обіцяно повернути усе конфісковане церковне майно. Передбачався широкий розвиток освіти та української культури, гарантувалися свободи друку й слова та відкриття друкарень.
Після цього московські війська рушили на Україну. Проте 17 липня 1659р. у битві на річні Соснівці під Конотопом московське військо було розгромлене, а воєводу князя Пожарського - вбито.
На жаль, гетьману не вдалося закріпити свою перемогу. Прибічники відносин з Москвою за обіцяні московським царем землі фактично зрадили свого гетьмана. У 1659р. Виговський зрікся булави.