Українська геральдика

Перша історична назва правобережної частини міста - Святі Гори - відома з письмових джерел початку XVIст. З 1624р. у Святих Горах згадується Святогірський Успенський чоловічий монастир у крейдовій скелі. Монастир стає першим постійним поселенням на правобережній частині міста. З огляду на часті набіги та грабунки кримських татар, у другій половині XVIст. організовано сторожову і станичну служби по Дінцю, серед яких була і 5-а Святогірська сторожа. Відповідно до нової політики секуляризації церковних земель 1787р. за указом Катерини II Святогірський монастир закрили, а його майно віддали до скарбниці. 1790р. імператриця подарувала Святогірський маєток князеві Григорієві Потьомкіну.
У XIXст. правобережна частина й надалі називалася Святими Горами. У 1844р. у маєтку Потьомкіних відроджено Святогірський монастир. Правобережна частина в низці документів того часу іменується як Святогірськ, тоді як лівобережна частина має назву Банне. За короткий час пустище розцвіло, оновлено давні печерні храми і церкви, побудовано нові церкви, корпуси і господарські будівлі. У 1922р. радянською владою Святогірський монастир було закрито, на його території організований Будинок відпочинку робітників Донбасу. У 1927р. на горі спорудили 22-метровий 800-тонний пам'ятник Артему, виконаний у стилі кубізм. Під час Другої світової війни комплекс будівель зруйнували. 3 1964р. селище Банне отримує статус міста й перейменується у Слов'яногірськ. У 1980р. створено державний історико-архітектурний заповідник, розпочато відновлення і реставрацію пам'яток архітектури. 3 1992р. монастир відроджено знову, 15 травня 2003р. Слов'яногірськ офіційно перейменовано на Святогірськ.